Льовочкін Сергій Володимирович

  Політики

Дата народження: 17 липня 1972р.
Освіта: вища.
Судимість: відсутня.

Голова Адміністрації президента за часи правління Януковича.
Одна з ключових фігур в знищенні суверенітету України.

Дані з профілю від ЛIГАБiзнесIнформ:

Місце народження, освіта. Народився в Києві. Його батько – Володимир Льовочкін – генерал-полковник міліції, під час першого прем’єрства Віктора Януковича очолював Держдепартамент з питань виконання покарань (помер у грудні 2005 року). Кажуть, Льовочкін-старший був одним з небагатьох, хто знав всі деталі щодо судимостей Януковича.

В 1993-му Льовочкін-молодший закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності. У 1999-2002 рр. отримав другу вищу в Українській академії зовнішньої торгівлі за фахом міжнародне право. Доктор економічних наук. Автор 33 наукових робіт (згідно автобіографії).

Кар’єра. Офіційно трудовий шлях розпочав у 1996 році. Працював у різних комерційних підприємствах, а через три роки “пішов у владу”. В 1999-му призначений науковим консультантом президента Леоніда Кучми. Каже, що на роботу його приймав Володимир Литвин, який очолював тоді патронатну службу президента, за рекомендацією двох чиновників. Одним з них був донецький губернатор Янукович, у якого Льовочкін складався радником. Пізніше він стає референтом, помічником Кучми. А з 2002 по 2005 рр. в тодішній структурі української влади Льовочкін займав дуже вагомий пост – першого помічника президента.

Входив до наглядових рад державних банків, а також очолював наглядову раду ВАТ Укртелеком. Кажуть, що до національного оператору зв’язку він дуже небайдужий: нібито у зв’язку з певним бізнес-інтересом. В інтерв’ю Українській правді сказав: “Моя принципова позиція – Укртелеком повинен бути невідкладно приватизований … Бажано, за участю національного капіталу, тому що … дозволяє контролювати всі інформаційні потоки в країні”.

Після “помаранчевої” революції і відходу на спокій Кучми став радником голови Верховної Ради Литвина. На парламентських виборах-2006 балотувався за списком спікерського Народного блоку Литвина (під 13-м номером), проте ця політсила до прохідного бар’єру не дотягла. Льовочкін частково розділив відповідальність з приводу того, що блок не потрапив до парламенту: говорив, що, будучи членом штабу виборчої кампанії, не зміг наполягти на деяких важливих рішеннях.

Напрацьовані за роки перебування у владі широкі зв’язки не дали молодому функціонерові опинитися в числі “колишніх”. 5 вересня 2006-го новий глава Кабміну призначає Льовочкіна керівником Служби прем’єр-міністра України. А вже 11 жовтня ця структура була реорганізована в Апарат глави уряду. За задумом Януковича, вона повинна була “акумулювати ідеї і пропозиції інтелектуальних, наукових кіл, оперативно реагувати на виклики, які виникають перед суспільством і державою”. Серед завдань Апарату він назвав також розробку аналітично-прогнозних і програмних документів, організацію інформування громадськості про діяльність уряду, забезпечення прозорості роботи Кабміну і відкритого доступу журналістів до інформації. У той же час, на думку незалежних експертів, другий уряд Януковича, як і перше, особливою відкритістю не відрізнити.

На дострокових парламентських виборах 2007 року пройшов до Верховної Ради України під №45 списку Партії регіонів (ПР). У березні 2010 року склав депутатський мандат у зв’язку з призначенням головою Адміністрації президента України Віктора Януковича.

17 січня 2014 указом президента звільнений з посади глави АП і призначений радником президента. На посту глави Адміністрації його змінив Андрій Клюєв.

24 лютого 2014 указом в.о. президента Олександра Турчинова звільнено з посади радника президента.

Оцінки. Опоненти ставлять в провину Льовочкіну зв’язок з російсько-українським “газовим монстром” Росукренерго. Сам він це заперечує, хоча не приховує дружби із співвласником компанії Дмитром Фірташем. Ще один камінь у город Льовочкіна з боку противників – його нібито дружні стосунки зі скандально відомим російським бізнесменом і виконавчим директором зареєстрованого в Україні “Російського клубу” Максимом Курочкіним (нині покійним).

В 1999-му першим помічником президента Льовочкін став практично одночасно з призначенням Віктора Медведчука главою президентської адміністрації. Деякі політики і аналітики тоді зробили висновок, що таке рішення Кучма прийняв спеціально – на противагу амбітному лідеру СДПУ (о), щоб не вийшов з-під контролю.

В одному з інтерв’ю Льовочкін сказав, що його пов’язує давня дружба з власниками Індустріального Союзу Донбасу (ІСД). Тому не виключено, що Янукович, враховуючи це та інші потрібні в українському політикумі якості глави Апарату, спробував використати його знову-таки в якості противаги – тодішньому секретареві РНБО Віталію Гайдуку, співвласнику ІСД, а заодно і главі Секретаріату президента Віктору Балозі.

Навіть далеко по закінченні “помаранчевої революції” Льовочкін шанобливо відгукується про свого шефа-президенті. Каже, що відносини з Кучмою і до Кучми – “дружні і поважні”.

Останнім часом молодий політик наростив вага в Партії регіонів. Після виборів-2007 в парламенті він зайняв авторитетний пост заступника лідера своєї фракції. На партійному з’їзді в квітні 2008-го його обрали заступником голови (Януковича) і членом президії політради ПР. А вже в червні внутрішньопартійні джерела заговорили про те, що депутати-регіонали розглядають Льовочкіна в якості основного кандидата на пост першого заступника спікера Верховної Ради Арсенія Яценюка, однак цей пост йому так і не дістався.

Родинні зв’язки, оточення. Дружина – художник, дизайнер Зінаїда Ліхачова. У подружжя четверо дітей: дві доньки і два сини. Серед кумів Льовочкіна – нардеп-регіонал Едуард Прутник, екс-президент Янукович і екс-президент Кучма.

Молодша сестра – Юлія Льовочкіна (1977 р.н.), народний депутат від Партії регіонів.